Чому «журавля» слід називати «веселиком» навесні?

Слава Україні! Ми часто згадуємо про журавлів, коли говоримо про журбу, але не до кінця розуміємо чому це так. Тому зараз ми розберемося у всьому, щоб дізнатися, що переховує у собі журавель. То чому «журавля» слід називати «веселиком» навесні?

Журавлі є невід'ємною частиною багатьох культур. Помітне місце посідає журав і в житті українців. Так він є одним зі знамен весни, про якого кажуть: «Жура­вель прилетів — теплінь приніс», знамен сторожкості: «Стоїть, як журавель на сторожі», знамен відлюд­ності: «Ходить, як журавель по бо­лоті», знамен гульвіси: «Унадився жура­вель до бабиних конопель». Також за поведінкою журавлів вгадують погоду: «Журавлі летять високо — зима ще далеко», «Журавлі летять низько — зима вже близько», «Ранній приліт журавлів — на ранню весну», «Перша ластівка — ще не весна, справжню весну приносить на крилах журавель», «Журавлі прилетіли — більше не чекай заморозків». Навесні, коли журави тільки повертаються з ирію, тимчасово заборонено вголос називати їх «журавлями», інакше, за народним повір'ям, «журити­мешся весь рік», натомість слід вживати слово «веселик». Це загалом поширюється на перший помічений ключ журавлів, адже саме вирій був раєм наших пращурів і звідти повертаються тільки щасливими. Вважалося, що саме з ирію у подобі птахів прилітали душі майбутніх немовлят, також там зберігалося насіння, що весною приносилося на землю. Українці вірили, що курликання журавлів — це голоси душ пращурів і якщо журави кричать ні голосно, ні гірко, то душам пращурів спокійно на тому світі. Вбивство журавля або кривда цього птаха було одним з найтяжчих гріхів. Людину, яка вчинила це, вважали пропащою і вона скоро повинна була померти. Насправді ж назва «журавель» походить від нашого праслов'янського слова «*žeravjь», яке має індоєвропейське походження «*ger-» (хрипко кричати), тобто звуконаслідування криків журавля, і «*avi-s» (птах). Можливо, з часом відбулося зближення цього слова з «журити» або іншим звуконаслідувальним утворенням «журчати», а вже потім із «журити», тобто «печалити» і «засмучувати», яке вже походить від праслов'янського «*žuriti», що від індоєвропейського «*gheur-». Через це зближення двох різних слів, а також додавання нашими пращурами до нього уявлень про світ, створило повір'я про те, що не можна казати навесні «журавель», інакше будеш журитися весь рік, а треба казати «веселик», адже журав журиться, коли відлітає у вирій, але веселиком повертається з нього. Тому радіймо, як веселики, нашій Україні, а не чужині, живімо у ній і розвиваймо її. До зустрічі!

Веселик

Іноземно-український словничок:

Магія — чари, чарівництво
Апетит — лакомість
Вартувати, коштувати — стоїти

Завжди — всігди, завсігди, завсіди

Секрет — таємниця, тайна, таїна
Швидко — бистро, хутко, скоро
Атрибут — приналежність
Центр — осердя, осередок