Жива — дарувальниця життя
Колись давні слов'яни полаби населяли північні землі сучасної Німеччини, і мали вони у себе своїх великих богів. І зараз ми повідаємо Вам про одного з них, а точніше одну з них — богиню Живу.
Жива є втіленням життєвої сили, протистоїть смерті, а також відповідає за кругові зміни в природі. Подекуди, її ім'я роз'яснюють як «та, що дає життя». Живі насамперед поклонялися молоді дівчата та жінки, які на початку травня приносили їй жертви у вигляді вінків з квітів, мед, зерно, молоко, та просили про любов, вдале заміжжя і благополуччя. Втіленням Живи вважалася зозуля — до цієї пташки було особливо поштиве ставлення, до її кування дослухалися і таким чином дізнавалися про майбутнє. Живу, окрім того, що вона є богинею життя, у різних слов'янських племенах вважали також життєдайною силою для рослин і тварин, богинею зцілення, що має силу пробуджувати до життя; богинею річного сільськогосподарського кругообігу, врожаю та достатку. Вона також часто пов'язувалася із землею, тому землероби слов'яни чтили її особливо високо.
У східно-слов'янському пантеоні Живу часом порівнюють з дочкою богині Мокоші, проявом Лади або супутницею Велеса. Вважається також, що Жива, разом із богинями Мокошою та Мареною, є втіленням життєвого кругообігу жінки — дівчинки, матері та бабусі. Відповідну трійку знаходимо в давньогрецькому пантеоні — це богині Деметра, Персефона і Геката, та в індуїзмі — Сарасваті, Лакшмі, Парваті.
Згадки про Живу можна зустріти у західних та південних слов'ян, її культ був широко розповсюджений в дохристиянський час. Першу письмову згадку про Зіва (Siwa) знаходимо в «Слов'янському літописі» Гельмольда, Німеччина, ХІІ століття. Про божество Живай (Zywye) згадується в середньовічному польському літописі, де сказано, що на початку літа люди приходили до храму на горі Живець, приносили жертви та просили у Живи здоров'я та довгого життя; на Балканах також зустрічаємо письмові згадки про богиню на ім'я Сіва (Siwa).
Головний храм Живи знаходився у Ратцебурзі, аж допоки на його місці у 1159 році не звели Ратцебурзький собор. У Ретрі або ще Радогощі було також святилище богині.
Збереглося декілька зображень Живи. Найбільш старе, на якому богиня зображена оголеною з яблуком та гроном винограду в руках, знаходиться в «Саксонському літописі» XV століття. Ще на одній з давніх німецьких рити́н вона зображена у возі, в який впряжені пара голубів і пара лебедів.
На честь Живи геть було названо астероїд — 140 Жива, австрійським зорезнавцем Йоганом Палізою у 1874 році.
Про Живу вже давно всі позабули, але її дарунок оточує нас щодня — це прекрасне життя. Жива назавсігди записана у книзі пам'яті слов'ян, хоч і сама вже відійшла у небуття. Життя — це вічність, яка не припиняється і у часи, коли, як нам здається, нас оточує одна смерть.
Жива у книжках
Шанувати — чтити
Література — книжництво
Вартувати, коштувати — стоїти
Раптом — знічев'я, неочікувано
Завжди — всігди, завсігди, завсіди
Зброя — оружжя
Магічний — чарівний
Біографія — життєпис
Історія — дієпис
Гравюра — ритина
Цитата — витяг
Центр — осередок, осердя
Харчуватися — їсти, живитися
Туман — паморока
Хроніка — літопис
