Погода, Догода — слов'янський орудник повітрям
Усім привіт. Щоранку ми визираємо на вулицю, щоб дізнатися, яка нині погода, вітряно чи тихо, дощить чи сухо, паморока чи ясний день. Однак не задаємося питанням як це виникає, але давні слов'яни давали собі певне пояснення і визначали його не як якесь явище, а як науку, якою орудує велике божество Погода!
Насамперед це у поляків і прибалтійських слов'ян чтився бог хорошої погоди, ясних днів, ніжного, приємного вітру та вісник весни Погода, хоча інколи він зустрічався під ім'ям Догода. Уявляли його світлооким, ясночолим веселим парубком у гостроверхій шапці, з-під якої видно бичачі роги. У правиці біля грудей Погода тримає ріг достатку, а в лівій — палицю, що вказує на чин вищого божества. За спиною у нього легкі прозорі крила. Та і в українській мові видніються давні вірування, що вказують на уособлення погоди, так у нас слово «погода» інколи вживається як сутямок негоди і використовується у значенні громова хмара, вітер, завірюха, буря. Це підтверджує і вислів у словник Бориса Грінченка: «Погода у вікно б’є».
Догода вперше згадується у літописі «Дієпис Польщі» ("Historiae Polonicae") польського священника Яна Длугоша, написаній у 1455–1480 роках:
«Вони також вважали «погоду» божеством, тому називали його Погодою, тобто дарувальником відповідного повітря»
Тобто з давніх давен люди розмислювали чим і ким є погодні явища, та розуміли, що їхні вчинки напряму пов'язані з її задоволенням. Тому бережіть природу свого рідного краю і щастя буде в Україні! До зустрічі!
Догода у книжках
Шанувати — чтити
Література — книжництво
Вартувати, коштувати — стоїти
Хроніка — літопис
Завжди — всігди, завсігди, завсіди
Цвинтар — кладовище
Магічний — чарівний
Раптом — знічев'я, неочікувано
Історія — дієпис
Рятувати — вибавляти, спасати
Цитата — витяг
Центр — осередок, осердя
Харчуватися — їсти
Туман — паморока
Ад — пекло
