9 кіл пекла — «Божественна комедія» Данте Аліґ'єрі

У 1321 Данте Аліг'єрі написав свою Божественну комедію. У ній він представив свій утвір пекла. У творі письменник описує його як місце, яке складається з 9 різних місцин, які він називає дев'ятьма колами пекла.

Головною особою твору виступає сам письменник. Все починається з того що Данте заблукав у лісі. Відчуваючи непомірний страх від гнітючого мороку, він спостерігає диких тварин: рись, лева і вовчицю, які уособлювали людські пороки: хтивість, гордість і жадібність. І тут на допомогу Данте приходить привид давньоримського поета. Вергілій готовий не просто вивести його з лісу він пропонує відправитися в подорож через пекло і чистилище, щоб дістатися до раю.

Письменник погоджується пройти всі спитки, коли дізнається, що римського поета відправила Беатріче, його кохана, яка померла в юності. Він слід за Вергілієм проходить у ворота пекла. Над входом висить напис: Залиш надію кожен, хто сюди захоче увійти.

Занурюючись у пекло герої видять душі, які не вчинили будучи на землі ні добрих справ, ні злодіянь. Так само там замкнені янголи, що не приєдналися ні до Бога, ні до Диявола. Пройшовши повз них їм відкривається вид на річку Ахерон, через яку старий Харон перевозить в своєму човні покійних на інший берег, де починається перше коло пекла.

Перше коло називається лімб, його охороняє поромник. Тут нудяться душі нехрещених немовлят і славних воїнів, мудреців і поетів в їх числі і самого Вергілія. Ці душі за життя не вчинили ніяких злочинів. Просто вони були іновірцями і язичниками. Так як вони не пізнали істинного Бога їм просто не знайшлося місця в раю. Вони не піддаються мукам, а лише перебувають у вічній скорботі.

У другому колі мучаться порочні душі, яких охороняє цар Мінос. Справедливий суддя померлих і батько мінотавра крім своїх обов'язків у другому колі він ще відправляє душі в інші кола пекла згідно їхніх гріхів. Це місце наповнене душами людей, які віддавалися хтивості та пристрасті. Там замкнені душі Клеопатри, Олени Прекрасної і Семіраміди. Покаранням хтивим душам служить вічна вітряниця. Душі кружляють в безперервному потоці вітру, який жбурляє їх об скелі.

У третьому колі лютує Цербер. Він і є стражем своїй володінь. Тут мучать душі людей, чиїм головним гріхом була обжерливість. Покаранням для ненажер служить валяння в грязі під постійним дощем і градом. Крім дощу душі грішників терзає величезна паща триголового пса.

Демон Плутос охороняє четверте коло. У цьому місці відбувають покарання купці і дармотрати серед яких повно духовних осіб. Ці душі штовхають в гору на зустріч один одному величезні камені. Зустрівшись на вершині вони зіштовхуються і падають до самого підніжжя гори, щоб почати спочатку своє ж мучення.

П'яте коло є мучильня для гнівних та ледачих. Ці грішники загрузли в болотах Стігійської низини. Душі людей чиїм головним гріхом був гнів приречені нескінченно битися один з одним в болоті. А на дні болота лежать ліниві люди. Сторожем кола є перевізник Флегій.

Місто Діт виконує призначення шостого кола. У ньому замкнені душі безбожників і кривовчителів. Їхні душі постійно горять в своїх могилах. Сторожами цього кола є три фурії — Тесефона, Мегера й Алекта.

Сьоме коло знаходилося серед гір, які охороняє мінотавр. Воно поділене на три пояси. Перший це Вируюча ріка, другий Ліс самогубців і третій Гарячі піски. У кривавому потоці в муках звиваються душі самоправців і розбійників. З берегів їх обстрілюють кентаври. Самогубців мучать гарпії і топчуть оживші мерці. Блюзники, збоченці і душі людей, які завдавали збитків або заваджували мистецтву, приречені на вічні муки в пустелі і перебуванням під вогняним дощем.

Восьме коло розділено на 10 ровів. У першому рові страчають звідників і спокусників жінок. У другому підлабузники, їх по-звірячому бичують рогаті біси. Вони сидять в рідкому калу в нестерпному смороді. Третій викладений каменем, який майорить круглими дірками. З них стирчать ноги духовних служителів, які за життя займалися продажем церковних посад. Самі їхні тіла затиснуті величезними валунами, а ноги охоплені полум'ям. У четвертому мучаться віщуни, звіздарі та чаклунки. У них скручені шиї так, що ридаючи вони зрошують собі сльозами не груди, а спину. П'ятий залитий киплячою смолою, в яку крилаті чорти кидають хапуг і стежать, щоб ті не втекли. У шостому лицеміри знемогають під вагою свинцевого позолоченого одягу. У сьомому живуть злодії, яких кусають отруйні змії. Від цих укусів вони розсипаються на порох, але одразу ж відновлюються у своєму обличчі. У восьмому карають віроломних порадників. У дев'ятому страчають сіячів смути, диявол калічить їх тяжким мечем відсікаючи носи та вуха, а також дробить черепа. У десятому ж підроблювачі та крутарі мають нескінченно вмирати від хвороб до яких вони пропонували ліки.

Останнє коло охороняють титани Бріарей, Антей та Ефеальт. За ними відкривається вид на крижане озеро Коцит. У кризі опинилися навіки закладені душі зрадників. В осередку стояв вмерзлий в лід володар пекла спотворений і триликий Люцифер. З першої його щелепи стирчить Іуда Іскаріот, з другої — Брут, з третьої — Кассій. Він жує їх і роздирає кігтями. Найгірше доводиться Іуді. Від Люцифера тягнеться свердловина, котра веде до протилежної півкулі землі, тобто до раю.

Путівник Данте колами пекла на цьому закінчується! Нехай вас зустрічає тільки рай, а пекло обходьте стороною!

Пекло у книжках

Іноземно-український словничок:

Бачити — видіти
Традиція — звичай
Суїцид — самогубство
Катувати — мучити

Мисливець — ловець, полювач

Швидко — бистро, хутко, скоро
Марно — даремно
Завжди — всігди, завсігди, завсіди
Цвинтар — кладовище
Функція — призначення
Раптом — знічев'я, неочікувано
Мандрівник — подорожанин
Рятувати — вибавляти, спасати
Тиран — самоправець
Центр — осередок, осердя
Харчуватися — їсти
Замурований — закладений
Ад — пекло

Мітологія — Пекло