Злидні — злі духи бідності
Слава Україні. А ви замислювалися з ким живуть московці? Ми замислилися і пригадали древніх українців, які вже тоді мали відповідь. Московці живуть зі злиднями!
У східнослов'янському байкарстві, зокрема українців і білорусів, існують злі духи, які приносять у дім нещастя — злидні. У переносному значенні в українській мові «злидні» також вживаються у значенні «бідність», наприклад, «жити в злиднях» — «жити в бідноті». Та ще використовуються у мовках: «злидні обсіли», що означає «бідність здолала»; або лайка «Бодай вас злидні побили!», що означає «побажання бідности».
Злидні уявлялися як маленького зросту діди-прошаки в лахмітті або як Злидня — стара страшна жінка, яка інколи виступала без язика, очей і вух, що була перед тим змією. Відомі й уявлення про злиднів як нечітких круглих створінь або схожі чи то на горбатих котів, чи то на псів у високих черевиках з подертою шапкою. Вони невидимі і живуть у домах. Зазвичай злиднів дванадцять і живуть вони в запічку або під піччю. Це пояснюється і тим, що ледачі люди сидять на запічку, а зазвичай вони бідні, тому їхня бідність пояснювалася, що їх там обсіли Злидні. Часом Злидні вважалися слугами Лиха, що живе в старих млинах. Саме з млинів вони переселяються за вказівкою Лиха в оселі. Вони постійно займаються всіляким вадкостями і, коли вилазять з-під печі, намагаються бистро навести безлад.
Цим духам приписувалося принесення нещасть — якщо вони оселяються в домі, то господар скоро бідніє і ніяк не може розбагатіти. Путтю позбутися злиднів вважалося заманити їх у сулію, табакерку, діжку, мішок тощо, закрити її та викинути чи закопати. Тоді господар бистро розбагатіє, але якщо хтось інший випустить злиднів, вони причепляться до нього та оселяться вже в його домі. Вважалося, коли мести підлогу в напрямку дверей — можна вигнати злиднів, якщо від дверей — навпаки впустити. Коли пронизати кілком злиднів в мішку, вони помруть і їх слід викинути в болото. Проте щойно витягнути кілок злидні оживуть. За іншими переказами злидні селяться там, де не дбають належно про свою оселю, лінуються виконувати домашню роботу, пиячать. У роботящого господаря злидні не заводяться, а якщо є, то тікають. У деяких місцевостях вважається: де оселяться злидні, там вічно буде бідність; тому необхідно просто покинути те місце.
Злидні стоять у безсумнівному зв'язку з Долею і Недолею людини, але тим часом, як межи людиною та її долею чи недолею існує якась злагода, що походить від обставин народження тощо, злидні поводяться як істоти від людини цілком незалежні і самостійні.
Зараз ми розповімо вам кілька розповідей про злиднів:
Про те, як чоловік злидні у ріжок загнав
В одному селі жив чоловік — здається, й роботящий, однак весь час діло в нього не йшло на лад: б'ється, як риба об лід, а ніяк не може вибитися з убозтва. Якось він замислився: «Що за причина така, що я ніяк не розживуся? Невже мене злидні обсіли?». А йому хтось відповідає: «Бо й справді обсіли, і скільки б ти не бився, не розбагатієш, доки ми будемо в тебе». Чоловік був не дурень. Розкинув думками туди й сюди та й питає: «Та хіба вас много в мене розвелося?»
— «Много», — озвалося те ж саме. — «А чому ж вас не видно?» — знов питається. — «Це ми такі маленькі, що нас ніхто не видить». — «Де ж ви поміщаєтесь?» — «Та ми будь-де можемо бути».
Саме тоді чоловікові схотілося понюхати тютюну, й він відкрив ріжок. «А ось тут, у ріжку вміститесь?» — питає. — «Аякже!» — відгукнулось те, і вмить почувся голос із ріжка: «Ось ми вже всі в ріжку!». Чоловік хутко заткнув ріжок закладкою, а далі вперед до занедбаного млина й поклав ріжок під насип. Відразу ж після цього все в чоловіка пішло чудово. З'явився в нього достаток, а там і багатство.
Про те, як чоловік злидні у діжку посадив
Жив собі чоловік, та такий бідний, що іноді нічого було їсти не лише йому, а й маленьким діткам. А бідняк той був гудаком. От після вечері взяв він скрипку й почав грати. Діти, як тільки почули, одразу посхоплювалися й давай плясати. Коли дивиться, а разом із дітьми й злидні гопцюють посеред хати, а коли перестав грати, злидні так і посунули під піч. Як вони поховалися, чоловік той і питає: «Може, вам під піччю зле, тісно сидіти?». А один і каже: «Де там тобі, чоловіче, добре! Тіснява така, що й не доведи Матір Божа!». Скоро вибіг він тоді надвір, узяв діжку, вніс її додому й каже злидням: «Улізьте-но всі сюди!». Злидні повлазили всі у діжку і наповнили її до краю, а він схопив пруток та вмить заднив діжку, вивіз її у поле й покинув там. Минуло там, може, з півроку, господарювання в нього пішло так добре, що й багаті люди стали йому заздрити...
Змагання із нечистою силою
Жили собі бідний та багатий брати. Запріг бідний брат коня, приїхав додому й каже: «Ану, злидні, поїдемо в ліс!». Вилізли злидні з-під печі, а було їх там аж дванадцятеро, посідали на воза й поїхали. Приїхали в ліс. Бідний випряг коня, пустив його пастися, а сам зрубав грубий-прегрубий дуб, розколов його до половини та й каже злидням: «Братики-голубочки! Поможіть мені розколоти це дерево!» — «Як же, — питають, — станемо тобі допомагати, коли в нас і сокири немає?» — «А ви, — каже, — без сокири. Позакладайте усі руки в цю щілину по самі лікті й давайте з усієї сили роздирати дуба». Зробили злидні так. А бідний брат вибив обухом клинці, а обаполки так і збіглись докупи й защемили руки всім злидням. Позаздрив багатий брат щастю бідного, почав розпитувати його, як він розбагатів. Той розповів йому, як позбувся злиднів і куди їх зачинив. Не міг змиритися багатій із тим, що його брат став заможнішим за нього, й захотів випустити злиднів, щоб обсіли вони знову бідолаху. Побіг чимдуж до річки та за бочо́нком. Тільки-но відіткнув його, а злидні звідтіля вискочили і вчепилися за нього. «Тепер ти наш», — кажуть. Приходить він додому, коли все, яке багатство в його було, погоріло, а на тому місці, де стояв дім, лишилися самі головинки. Оселився він після того в тій землянці, де раніше жив його бідний брат разом із злиднями.
Клади брата
Бідний брат просить у заможного допомоги, оскільки не в силах прогодувати свою сім'ю. Той відмовляє у допомозі. Випадково бідний брат знаходить у своєму домі злиднів та хитрістю закриває їх у глечик. Глечик закопує. Після цього в сім'ї бідняка стаються переміни: господарство потроху відроджується, на полі все родить. Заможний підгледів, куди закопав глечик бідний брат і гадаючи, що там клади, звільняє злиднів. І злидні вчепилися за нього і не хотіли більше йти. Так і звелося його багатство наніщо.
Ці всі казки вчать одного: не потрібно бути жадібним і забирати додому непотрібні чи забуті речі з вулиці, тому що у них можуть водитися злидні, не уподібнюйтеся московцям, а будьте щедрими, доброзичливими, розумними та трудівливими, і до вас неодмінно прийде багатство.
Злидні у книжках
Будинок — дім
Будувати — споруджувати, зводити, строїти
Вартувати, коштувати — стоїти
Гармидер, хаос — безлад
Завжди — всігди, завсігди, завсіди
Шкідництво — вадкість
Шлях — путь
Хазяїн, газда — господар
Швидко — бистро, хутко, скоро
Гармонія — злагода
Центр — осердя, осередок
Турбуватися — дбати, піклуватися, тривожитися
Цвинтар — кладовище
Погано — зле
Музика — гуда
